Схід сонця на Говерлі

Схід сонця на Говерлі

 
Заросляк-Говерла-Брескул-Пожижевська-Данціж-Туркул-Несамовите-Заросляк

          Запропонували поїздку на г. Говерла, умовою моєї згоди на поїздку було – зустріч сходу сонця на г. Говерла. І виявилось, що таких бажаючих набралось 37 чоловік. Маршрут довжиною 25 км ми подолали за 9,5 годин. Вечеря при вогні.

Схід сонця на Говерлі

Заросляк-Говерла-Брескул-Пожижевська-Данціж-Туркул-Несамовите-Заросляк

Запропонували поїздку на г. Говерла, умовою моєї згоди на поїздку було – зустріч сходу сонця на г. Говерла. Як згодом виявилось таких бажаючих набралось 37 чоловік. Маршрут довжиною 25 км ми подолали за 9,5 годин. Вечеря при вогні. А тепер все по порядку.

Двандцята ночі, цей час люди проводять по різному: ще зустрічаються пари закоханих, матуся годує дитя на балконі, повертаються захмелілі захмелілі парубки та дівчата, хтось взагалі «важко» йде, багато таксі – це все, що побачив вживу, одним словом субота (розум підказує, що варіантів безліч) частикна прямує до автобусів, а наша мета – зустріти сонце на г. Говерла і душа у передчутті!
Проїхались ми до Заросляка ( 120 км). Частина учасників неохоче, а дехто не хоче виходити з автобусів («зону комфорту» ніхто не відміняв – це тут і зараз та ще й 3 година ночі, коли люди бачать треті сни) та бажання перемогло. Гарячий чай із термоса, у когось кава, кілька бутербродів чи печива і ми рушаємо.
У лісі вночі гарно – особливо з ліхтарями. Хід «м’який», набір висоти легенький, ліхтарики «говорять куди йти» і тут дивина на маршруті – група спускається (чоловік так на 8), яка нас дещо дезорієнтувала, та зрештою керівник направив нас по маршруту.
Розмови про сон та теплі ліжечка почали втомлювати – роблю кілька вдалих скорочень маршруту і ми виходимо з лісу, зупиняємось на мить, група у зборі, завдяки хорошим співрозмовникам маршрут долається легко, спів птахів навіює передчуття ранку.
Сходження на Говерлянку має свою складність – траверс з психологічним аспектом, дивись навколо, не рахуй кроки, зупиняйся і глянь назад, не намагайся бути кращим.
Говерлянка – місце відпочинку, довго, дуже довго відпочиваємо. Повертаючи голову бачу багряний краєвид, скоро почне світати – пропоную підніматись, розумію, що часу мало.
Останій підйом дається на диво легко, вдається і поговорити і пожартувати. Залишається останніх там метрів з 200 повертаю голову і бачу появу багряного диску – розчарування, було бажання побачити появу сонця на вершині, ех всього 15 хв і вершина. За кілька метрів піднімаю голову і бачу дивну картину у повітрі висить велосипед і прапор – думав марення, але виявилось, що ще один романтик робить фотосесію із своїм двоколісним другом.
Виходимо, п’ємо чай і релаксуємо споглядаючи як все вище піднімається небесне світило. Навколо все змінюється, ці зміни ні одна світлина не передасть 😉 . Навіть не хочеться далі рушати, але нас чекає Брескул, Пожижевська, Данціж і Туркул.
Після спуску з Говерли група розділилась: 10-12 чоловік пішли через всі вершини, а решта траверсувала їх. Багато вони втратили, оскільки краєвиди просто чудові.
І ось підходимо до Туркула і знову почали ділитись, правда, траверсувати його не вдалось – завадив сніг на північному схилі. З Туркула відкривається практично весь Чорногірський хребет, озеро Несамовите – вітряно але душа співає. Попереду нас чекає озеро, де можна трішки відпочити та набрати водички. Далі спуск на Заросляк. Йду і ловлю себе на думці, що хочу назад у гори, хоча фізична втома дається взнаки. Ми приїхали двома автобусами і допоки ми доїхали до місця вечері, а це 15-20 хв в одиному практично всі заснули. Розпалили багаття, приготували шашлик, нарізали овочів і як завше смачнішої вечері як у горах не буває.

Окрема подяка за організацію Віталію Рису та за світлини Івану Стелізі.